Молотарі

parador


Ярій, душе! Ярій, а не ридай!!


Віно для княжни
Все буде добре
parador
Originally posted by tin_tina at Віно для княжни

Є в історії один сюжет, який повторюється в різних краях і при різних поколіннях, шукаючи собі місця між дійсністю і казкою. Його героїні – прекрасні сестри, найкраще, щоб їх було три, прославлені своєю вродою, мудрістю і відвагою, дочки мудреця або великого владаря. Всі три стають королевами, на долю всіх трьох припадають і злети, і тяжкі випробування, всі три вписують яскраві сторінка в історію тих країн, що стали їх другою батьківщиною.

В нашій історії їх звали Анастасією, Єлизаветою і Анною, їх батька – князем Ярославом.

Насправді ми багато чого про них не знаємо: котра з них була найстаршою, котра – меншою (загальноприйнятий порядок – не більш, ніж умовність, що спирається на гадані дати шлюбів), як і де проходило їх дитинство. Не знаємо, якими вони були на вроду – чорнявими чи білявими, знаємо лиш, що прекрасними. Мистецтво їх часу майже ігнорувало традиції точного відтворення зовнішності. Історії сестер так обросли легендами і домислами, що дуже важко відрізнити правду від вигадки. І все-таки спробуємо це зробити.

Історія перша – Анастасія.


«Я в ефірі?..»
Оттак
parador
Цікаво .) Схоже, жж мене розбанив. А ну: Раз-раз-раз!..
Tags:

(no subject)
І не бі погрібаяй їх
parador
Можна багато говорити, можна філософствувати, можна вчити історію, можна багато чого...

Багато чого можна.

Але тільки русскій чєлавєк вважає за образу вчити мову держави, в якій живе.

Це виникло не сьогодні. Це давня історія. Сьогоднішнім апологетам «русскава міра с чєлавєчєскім ліцом» навіть не треба нічого вигадувати — усе обґрунтування написане для них давно, істориками, філософами, політиками, градоначальниками города Глупова і іже.

Тільки русскій чєлавєк вважає за образу вчити мову держави, в якій живе.

Любі російськомовні друзі, я напевно ж комусь із вас наступив на мозоль. Але мені воно болить значно більше. Насмілюся сказати: вам цього не зрозуміти.

FAQ по мобилизации
Молотарі
parador
Originally posted by ibigdan at FAQ по мобилизации
Разгоняемая Кремлём антимобилизационная истерика ширится по уанету и поражает мозги людей, которые раньше казались адекватными. Я решил сделать небольшой FAQ, развенчивающий штампы мощной, но довольно таки тупой машины Кремля.

Q: Почему вы говорите, что протесты против мобилизации организовывает Кремль? Я лично знаю много людей, которые не хотят идти в армию.

A: Я говорю так, потому что работаю в системе интернет-пиара много лет, знаю много задействованных в ней людей, и умею видеть признаки "заказухи" - обычно это "штампы" и "ляпы". Оплачивается эта заказуха или человек "идейный сепаратист" - вопрос несущественный. Чтобы такие люди стали "идейными" Кремль потратил очень большие деньги, но платил не им лично, а ОРТ, РашаТудэй и пр. рупорам военной пропаганды.

Со штампами всё просто - креативных личностей среди завербованных идиотов исчезающе мало, поэтому тезисы (а то и тексты целиком) пишутся в одном месте, а дальше без переделок используются зазомбированными и платными блогерами в своих текстах, что и выдаёт их с головой. Появление ляпов обеспечивает тот же врождённый идиотизм ватников, просто они куда более разнообразны. Например в этот раз наблюдаем следующую картину:



Украинцы пишут свои фамилии с ошибками, причём характерными для перевода с русского языка? Ха-ха. И обратите внимание на никнеймы, созданные по одной схеме - три буквы имени плюс фамилия. Вывод - это созданные в России боты.

Мало?.. Вот вам ещё одно доказательство:Collapse )

"С украинцами что-то случилось" (с) 82% россиян
Оттак
parador
Originally posted by vpasty_vgoru at "С украинцами что-то случилось" (с) 82% россиян

С тех пор как Россия начала в Украине войну, отправила в Украину вооруженных захватчиков и задействовала эскадроны смерти, отстаивая свои интересы, с украинцами что-то случилось.

Такие были нормальные, милые люди! Теперь они расфенживают нас, не хотят понимать, что в России нет другого выбора, кроме как поступать так, как она поступает.

Они не понимают, что так поступила бы любая другая страна. Каждая страна ради своих целей убивает соседей. Но все к этому нормально относятся. Война не должна влиять на отношения между людьми. Все это понимают, кроме украинцев. В их комментах чувствуется ненависть, когда мы им пытаемся объяснить эти простые вещи.

Это не могло случиться из-за того, что каждый день они слышат как с криками «Слава России» похищают, пытают и убивают людей. Все-таки то, что человеку распороли живот, повесили на спину рюкзак с песком и еще живого утопили в речке, потому что он выступал за единую Украину, недостаточная причина, чтобы хамить россиянам, когда они всего лишь говорят о том, что Россия защищает свои интересы. Для этого нужна специальная раскачка ненависти. Украинцам специально внушают, что россияне плохие, но это же не так!

В этом году россияне стали намного счастливее! Мы вернули себе Крым, показали всему миру, что Россия не тварь дрожащая, а право имеет. Мы заставили НАТО считаться с нами. У нас наконец-то начала налаживаться жизнь.

Нам очень жаль, что украинцы не могут порадоваться за нас как добропорядочные соседи. Они все время ждут, чтобы у соседа корова сдохла. Они радуются, когда против нас вводят новые санкции. Как же так можно? Нам за них стыдно.

Мы пытались сделать все, чтобы украинцы нас поняли. Мы просили их не быть такими негативными, мы отправляли им веселые картинки, мы говорили "посмотрите: весна-солнышко-цветочки", посмотрите как прекрасна жизнь! Но они не слушают. Они не хотят меняться. С ними что-то случилось.


upd. Попросили поставить кнопки. Ставлю.


Якось так сталося...
Оттак
parador
Якось так склалося, що я тут буваю вкрай рідко. Переважно на ФБ.

Сьогодні ЖЖ мені сказав, що я опублікував «информацию, способствующую сбору финансовых средств на противозаконные цели (поддержка военного конфликта)».

За таку увагу до моєї скромної я йому дуже вдячний.

Падлюка він, цей ЖЖ.

У видавництві Мінкульту – рейдерське захоплення
Алярм!
parador
«Із перших рук» підтвердили, що так воно усе і є. Крім одного моменту — неясно, наскільки у цьому бере участь (і знає, що насправді відбувається) сам Ніщук.

Будь ласка, перевіряйте, поширюйте, думаймо, як зарадити.

http://tvi.ua/new/2014/05/23/u_vydavnyctvi_minkulta__reyderske_zakhoplennya

«Ситуативна нація»
У перспективу
parador
Бачимо, що події багато кого «підвели з дивану», — і об’єднали нас проти агресії.

Я би назвав це «появою „ситуативної нації“». У лапках, бо надто все умовно.

Ми покажемо, що є політичною нацією, якщо всі разом дружно ви́знаємо новообраного президента :)

Так, Європа, США, хто завгодно — його ви́знають, так, Росія, Північна Корея тощо — не ви́знають, але головним гравцем у цьому театрі не дивлячись ні на що маємо бути МИ.

Тому треба обрати президента й *навчитися його контролювати*.

Це важче, ніж скинути й вигнати. Але інакше ніяк.

Мобілізуймося
Алярм!
parador
Києве, агов, ми трохи спізнюємося.

Вже певний час намагаючись «бути корисним», використовуючи різні «види діяльності» (про це напівнатяками нижче), непокоюся все більше й більше. Запевняюся, що надто багато киян продовжують спати, демонструючи при цьому неабияку активність у мережах та на кухнях.

Тому й пишу. Це (писання,-) зі мною стається рідко останнім часом, але — неспокій трохи припікає.

Спершу — старий анекдот. Чомусь там фігурують грузини (пряму мову даю «російською»).

Read more...Collapse )

Ніхто, крім мене, не зможе мене захистити. Банально, мою квартиру, мій під’їзд, будинок, мікрорайон, мій Київ, мою Україну.

Не спіть, люди. Бо «вже близько, перед дверима».

Предотчётное. Блокпост и живопись. И немного о бойцах невидимого фронта.
Оттак
parador
Originally posted by diana_ledi at Предотчётное. Блокпост и живопись. И немного о бойцах невидимого фронта.
Спросите у меня - почему это я, отправив в Славянск очередную битком набитую машину амуниции и снаряжения, а также прочих нужных и полезных вещей, не могу написать отчёт?

А не могу я написать отчёт потому что, вместо того чтоб отдохнуть на выходных, снова бегаю по закупкам, и незаметно мы имеем уже полмашины груза...

... А вот вам история, пока готовлю я отчёт.

Обратилась ко мне френдесса. Она учитель, и предложила она ученикам своим нарисовать чего-то и передать в армию. Ну правда. Ну что могут передать детишки своей армии?
Ученики первого класса тем более.
Раскраски. Подписанные корявыми детскими буквами.

Я-то плечами пожала. Я думала - ну, разве ребятам там до детских рисунков?
Я-то по ночам и в час собачий утром иногда слышу канонаду на блокпостах. Мне иногда дают послушать такой концерт по телефону.
Ну, какой пост отстреливается - тот не даёт послушать, понятно. Им не до телефонов.
А посты соседние - те сидят, слушают, и мне дают послушать. Так и живём. У меня мороз по спине, а они ржут.
Сегодня вот разбудили в пять утра. Г-рят, мол, послушать хочешь?
Я говорю - слышу, мол, слышу.
Мне говорят вдруг:
- Извини, пора обуваться. - и бросают трубку.
И я понимаю, что сейчас будет бухать и там.

Потом, когда затихло, звоню где бухало, спрашиваю - сколько?
Мне говорят - один сегодня. Одного нет.
И мы молчим...
А тут - детские рисунки.
Одним словом, плечами я пожала, но папку с рисунками взяла и ребятам передала.

Знаете, я даже не представляла, каким важным ходом была эта папка, полученная одним из блокпостов.
Вот эти детские:
- Дякую, дуже дякую!
- Дякую українським військовим.
- З любовью солдатам.
а особенно:
- Дякую за захист. Ясік.
просто перевернуло наших мальчиков в Славянске.
Они сделали такую блиц-выставку этих рисунков. Они повесили их на трофейный автобус. И время от времени подходят и смотрят подолгу.
Мне передали чьи-то слова. Парень долго смотрел на рисунки, потом сказал:
- Чорт, до сих пор стоял, не знал зачем стою. Есть приказ - воюем. А для чего, не знал.
- Теперь знаешь? - спросили у него.
- Теперь знаю. - ответил он.

Вот так вот...

10346773_1449852125262001_2038007293_n

10362957_1449852115262002_279998954_n

unnamed

За идею и исполнение спасибо _raveness_

А вот и народ, нарисовавший это великолепие - подсказывает нам не учительница, как оказалось, а мама одного из героев _raveness_

95165_600

А Аркадий Бабченко, который успел первым описать нашу идею - ну что ж, ему тоже спасибо.
Нам-то было некогда. Мы, как обычно, мотались аки лошади в мыле, готовили очередную машину нужных и полезных вещей в Славянск.
А _raveness_ вместе с Швейной сотней шила броники.
Бойцы невидимого фронта, чо.

Read more...Collapse )

Про музику
Оттак
parador
У суботу (26.04.2014) в рамках VI-ї Пасхальної асамблеї в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври відбувся концерт хорових творів Валентина Сильвестрова до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у виконанні Камерного хору «Київ» (директор та диригент Микола Гобдич).

Було виконано цикли «Псалми Шевченка» (2005–2013) та «Піснеспіви Шевченка» (2014).

Я записав на відео, але перекачувати [з касети] зараз нема коли.

Пізніше. Перекачаю й викладу, обов’язково.

Кілька фотоCollapse )

Просто так
І не бі погрібаяй їх
parador
Вірш Михайла Петренка (1817–1862) про його рідний Слов’янськ (уперше видано у 1848-му році).

Так, він писав українською мовою.

Ось-ось Слов’янськ! Моя роди́на!
Забилось серденько в грудях,
Пригнулись до землі коліна,
А очі плавають в сльозах!
Слов’янськ, Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії садки,
Квіти пахучі по долині
І так красуєшся собі!
Твої дівки цвітуть так мило,
Їх чорні брови, їх пісні —
По Україні перве диво
І перша слава для річей.
Нігде нема таких очей,
Які слов’янки мають очі:
І рання зірка на востоці
Навряд бува ясніша їх!
Ох! хто із хлопців молодих,
Який хоч раз на вас поглянув,
Покойно нічку досипав,
По вас горюючи, не в’янув,
Не плакав нишком, не вздихав.
Ви всі на диво білолиці;
Як подивлюся я на вас,
Ви настоящі чарівниці;
І всякий раз, і всякий раз,
Коли слов’янка що промове,
Так і почується тобі,
Неначе вечором в діброві
Воркує горлиця собі;
А як вечірньою порою
В садочку пісню заведе —
Так до сліз нехотя і доведе,
І серце підорве журбою.

(no subject)
Алярм!
parador
У зв’язку із «пропозицією від Коломойського» бачу деяку ейфорію «в різних інтернетах», і це добре, мабуть .)

Але є два моменти.

«Ідеологічний» момент.

Не варто розраховувати на зовнішні фактори. На санкції ЄС, на війська НАТО, на зброю США, на совість Ахмєтова, на професіоналізм «силовиків», на гроші Коломойського, на ПС... Так, Коломойський, звісно, — наш, український громадянин (а ПС — теж наші!!), тому називати його «зовнішнім фактором»... доречно й необхідно саме стосовно кожного із нас.

Усе залежить тільки від нас. Від кожного з нас. «Акція від Коломойського» допоможе, але нічого не вирішить.

«Технічний» момент.

Пам’ятаєте той запис на ютубі — інструктаж російських диверсантів щодо тактики дій на нашій території? На питання «а якщо місцева влада погодиться на ультиматум?» прозвучала класична рекомендація: ви маєте знати про результат переговорів ще до того, як ваші «переговірники» повернуться; якщо влада погодиться — на переговірників на зворотному шляху нападуть. Тобто, усе має бути так, ніби влада погодилася, а потім по дорозі розстріляла. Це класика жанру.

Тобто, протидіяти «пропозиції Коломойського» також просто — достатньо вистежити того, хто йде здавати зброю, і дочекатися його, як вертатиметься. Далі — фантазуйте. Звичайно ж, це робитиме... ні, навіть не Правий Сектор, це будуть «головорізи» із підрозділу «Донбас» батальйону «Дніпро». Жидобандерівці.

Це не я придумав, це справді класика жанру. Як цьому можна протидіяти, я не знаю. Можливо, найкраще — не розраховувати на ефективність «акції», займатися якоюсь серйознішою справою.

Важливо — усвідомити й пам’ятати, що проти нас ведуть війну терористи, в яких багато чому навчилося ще Гестапо й ще у тридцятих.

І що все залежить тільки від нас.

І від Бога. А Він на нашому боці.

Сергей Литвиненко
Алярм!
parador
Originally posted by nazavzhdy at Сергей Литвиненко
Originally posted by diana_ledi at Сергей Литвиненко
Сегодня начинаю публиковать истории людей, которыми мы занимались и занимаемся - и не только мы.
Буду писать о людях, которым я полностью доверяю.
Увечья, которые получили эти люди во время февральских боёв на Майдане, очень серьёзны. Сейчас им оказывается помощь. Но в будущем им предстоит долго и серьёзно лечиться, учиться жить с искалеченным телом. О душах пока помолчим...
Сегодняшняя информация будет о Сергее Литвиненко.


Сергей избит на Институтской, 18-го февраля, во время Мирного наступу.
Били его крайне жестоко. Свидетели говорят - не меньше двадцати Беркутовцев избивали его дубинками, затем были ещё гранаты...

Давайте вчитаемся в заключение врачей:

з приводу поєднаної відкритої проникаючої в порожнину черепа черепно - мозкової травми, лінійного перелому правої тім'яної кістки, правої скроневої кістки, перелома основи черепа в ділянці середньої черепної ямки зправа, правосторонньої отоліквореї, множинних геморогічних забоїв головного мозку лівої скроневої та лівої лобної ділянок, травматичного субарахноїдального крововиливу, забійних ран правої тім'яно-скроневої, потиличної ділянок, переломах головки другої пястної кістки правої кисті з угловим зміщенням уламків, забоїв попереково-крижового відділу хребта, забоїв, крововиливів в м'які тканини голови, тулуба, кінцівок.

Информация дана его женой Литвиненко Людмилой, публикуется с её согласия.
Мы же тоже слышали эту информацию от самого Сергея.
Подтверждаем.
Сейчас Сергей находится в Италии. Надеемся, что там его подлечат. Однако перечтите всё длиннющее заключение врачей. Перечтите - и вы увидите, что лечиться этому парню предстоит долго.
Да, хочу сказать - у Сергея и Людмилы двое детей. Людмила ждёт третьего ребёнка.
Здоровья ей и детям. Абсолютно мужественная женщина.

Счёт для помощи Сергею:
Приват Банк
Карта № 5167 9823 0022 8977
Если вы не можете воспользоваться Приватом - прошу высылать на предложенные нами реквизиты, с пометкой "Для Сергея Литвиненко"
А мы уже передадим эти деньги Людмиле и Сергею.
Наши реквизиты здесь

http://diana-ledi.livejournal.com/909251.html

Фотографии Сергея.
Эпикриз.

Read more...Collapse )

Вітаю :-)
Оттак
parador
lena_ua_mk

Оленко, вітаю :)

Дуже рідко тут буваю останнім часом, але іноді прибігаю, читаю, радію й живу собі далі. Дякую спілкування :)

Zersetzung та ВВП
За чуприну
parador
Originally posted by oleksa_sref at Zersetzung та ВВП
Пора начать уж, вашу мать, Умом Россию понимать!

Я государство вижу статуей:
мужчина в бронзе, полный властности;
под фиговым листочком спрятан
огромный орган безопасности.

Держа самих себя на мушке,
в чем наша слава, честь и сила,
Мы держим подлых у кормушки,
А слабоумных у кормила.

Игорь Губерман.


Люк ГАРДІНҐ. МАФІОЗНА ДЕРЖАВА

Через два тижні після мого вигнання я отримую мейл від Флоріана Кнауера, німецького докторанта берлінського Університету ім. Гумбольдта. Кнауер каже, що пише книжку про переслідування, залякування, психологічні тортури й те, що він називає «психологічною дезінтеграцією». Він каже у вигляді вступу: «Я щойно прочитав у Frankfurter Allgemeine Zeitung про ваше рішення залишити Росію. У статті мовиться, що члени російської таємної служби вдиралися до вашої квартири й що державна влада залякує вас і вашу родину. Ці методи здаються мені знайомими».

Кнауер переходить до пояснення того, що штазі використовувала схожі методи приборкання проти членів опозиції в колишній Східній Німеччині. Фактично ці методи експортувалися по всьому совєтському блоку.
Він вказує мені на статтю, надруковану Ґертою Мюллер, німецькою романісткою румунського походження, яку в 2009 році нагородили Нобелівською премією з літератури. Мюллер описує жахливі муки через дії секурітате, румунської таємної поліції. На її фабриці вони поширили наклеп про те, що вона була інформатором. Були допити, побиття. І зломи. Я читаю: «Таємна поліція відвідувала мій дім, коли їй бажалося, поки мене не було вдома. Часто вони навмисно залишали знаки: недопалки, зняті зі стіни й залишені на ліжку світлини, пересунуті стільці».

[Читати далі...]Ця на вигляд невинна психологічна тактика навіть має назву — Zersetzung, каже Кнауер. … Слово перекладається як «розкладання», «дезінтеграція» чи «корозія»…Але воно також може означати підривання, гниття, розривання, розчинення й псування.
Я читаю, що за Еріха Гонекера слово Zersetzung було широковживаним. У лексиконі штазі цей термін позначав метод скинути й підірвати опонента.


Метою служби безпеки було використати Zersetzung для «вимкнення» опонентів режиму. Після місяців і навіть років Zersetzung проблеми жертви всередині країни стали такими великими, виснажливими й психологічно обтяжливими, що вони втрачали волю до боротьби проти східнонімецької держави. Найкращим було те, що роль штазі в особистих невдачах жертви залишалася умовно прихованою. Операції штазі проводилися в цілковитій операційній таємності. Служба діяла як невидимий і недоброзичливий бог, що маніпулював долями своїх жертв.

Саме в середині 1970-х років таємна поліція Гонекера почала застосовувати ці віроломні методи. Попередник Гонекера Волтер Ульбріхт був старомодним сталіністським убивцею. Він використовував методи відкритого терору, щоб тримати в покорі своє поствоєнне населення: показові суди, масові арешти, табори, тортури й таємна поліція.

Та через два десятиліття після того, як Східна Німеччина стала комуністичним раєм робітників і селян, більшість громадян були поступливими. Коли нова група дис-идентів почала виступати проти режиму, Гонекер дійшов висновку, що потрібні інші методи. Масовий терор уже не був доречним і міг зашкодити міжнародній репутації НДР. Вимагалася розумніша стратегія.

У Лєнінґраді тим часом у 1975 році Владімір Путін здійснив свою підліткову мрію й приєднався до лав КҐБ. Через кілька років він боровся з міськими гіппі. Його по-братими з КҐБ дали йому прізвисько «Міль», оскільки таким було його вміння тихо позбуватися мішені.


Найпідступнішим аспектом Zersetzung є те, що його жертвам майже завжди не вірять. ... Деякі жертви Zersetzung гадають, що вони божеволіють чи захворіли; потерпілим докоряють, що вони мають галюцинації.
На перший погляд переміщення особистих речей може здаватися невинним — трохи більшим за хлоп'ячу витівку. Та для жертв результати могли бути психологічно руйнівними, читаю я. Вони могли призвести до самоізоляції, психозу, «повного зламу психіки» й навіть самогубства.
«Сутнісною характеристикою Zersetzung є анонімність», — пише Пінґель-Шліман. «Ці Zersetzung-дії невловні. їх не можна чітко віднести до переслідування, здійснюваного штазі. Навіть зараз часто трапляється так, що коли потерпілі описують свої переживання,... ніхто їм не вірить. Дуже часто їхні особисті розповіді ігнорують, вважаючи параноєю».


Коли я читаю ці дослідження, то збіги між Східною Німеччиною Гонекера й Росією Путіна вражають мене своєю незліченністю. Обидві є за своєю суттю витонченими сучасними диктатурами. Обидві розуміють, що тонкі мистецтва репресії є більш дієвими за грубі методи старої школи. Росія — як зникла НДР — надзвичайно пере-ймається своїм міжнародним іміджем, при цьому «еліта» особливо непокоїться про долю своїх активів на Заході. Й так само, як зрілі східноєвропейці, Москва приєдналася до численних угод щодо прав людини й, до того ж, є підписантом Європейської конвенції про права людини. Вона має міжнародні зобов'язання та є — чи прагне бути — шанованим, вищим членом світової спільноти.

У такому разі, використання методів Zersetzung є ідеальною відповідаю. У час дедалі більшого внутрішнього невдоволення в Росії переслідування ФСБ російської опозиції — як і дивних іноземних ворогів — є корисним таємним інструментом. І зрештою, де докази порушення прав людини? Відчинене вікно, дивний будильник, посібник із сексу біля ліжка — облиште! Zersetzung, здійснюваний невидними державними емісарами, складно помітити й ще складніше довести.

У своєму дослідженні Пінґель-Шліман висновує: «Нині повна диктатура не потребує методів відкритого терору, щоб на роки скорити людей й робити їх слабки-ми... Понад те, розробки в технологіях і засобах зв'язку надають майбутнім диктаторам тонші можливості для маніпулювання». ... Сьогоднішні кремлівські блоґери й безликі державні патріоти, можуть робити це значно простіше. Їм потрібно лише дотягнутися до своєї мишки.


У Німецькій Демократичній Республіці Гонекера, як і в Російській Федерації Путіна, журналісти автоматично вважалися ворогами й шпигунами, пояснює він. «Коли ви натрапляєте на журналіста, ви припускаєте, що він має зв'язки зі спецслужбами. Журналісти є класичними зразками Feinbild, концепції ворога... Вона хибна. Та вас учили завжди очікувати, що ворог нападе».

Йохан Ґірке (колишній керівник кафедри операційної психології у вищій академії штазі) не може сказати, хто вигадав «оперативну психологію». Він переконаний, що саме КҐБ уперше розробило цю практику. Зрештою саме «друзі» з Москви в 1950-х роках заснували «зелену» таємну поліцію НДР із двома службами — східнонімецькою й совєтською, — які відтоді тісно співпрацювали. КҐБ обачливо поставили зв'язкових офіцерів у ключових східнонімецьких містах і у восьми управліннях штазі. Одним із них у 1985—1990 роках був Владімір Путін, який працював у місті Дрездені. ...

Обидві таємні служби розуміли, як психологічні методи можна застосувати до ретельно дібраних ворогів. Та саме східні німці, каже Ґірке, перетворили оперативну психологію на, як йому це бачилося, сувору навчальну дисципліну. «Саме ми остаточно сформували поняття Zersetzung. Німецька служба використовувала витонченіші методи, — каже він. — Росіяни завжди були брутальнішими».

Чому в такому разі росіяни дотримуються таких методів через багато років після нібито завершення холодної війни? Чи, точніше, чому Путін поновив застосування тактики КҐБ через багато років після зникнення боротьби за владу й вплив між Сходом і Заходом? Ґірке має просту відповідь: Wladimir Putin macht was er kennt, — каже він. («Владімір Путін робить те, що знає».) Він додає: «Це очевидно. Він хоче затриматись при владі, тож використовує методи таємної служби».
Пакуючи речі перед від'їздом, я розмірковую над долею Росії від часу падіння СССР і кінця комунізму.
… Та я відчуваю, що найбільшою поразкою сьогоднішнього російського режиму є інтелектуальна поразка. Як і привиди, що вдерлися до мого помешкання, використовуючи стару каґебістську тактику з посібника, написаного дуже давно, підполковник Путін повернувся до своєї зони комфорту. Як молодий шпигун, він мав учителів- близнюків. Це — КҐБ й штазі. Це помітно. Результатом є глибинний брак співчуття до будь-кого, хто не згоден із ним. Звідси — його звинувачення демонстрантів, які масово протестують проти фальсифікації виборів. Під його опікою Росія стала заляканою, насильницькою, жорстокою й — понад усе — нелюдською.


Люк ГАРДІНҐ:

МАФІОЗНА ДЕРЖАВА
Російська корупція на експорт. Як розростається спрут мафіозної держави РФ

Помощи прошу
Оттак
parador
Originally posted by diana_ledi at Помощи прошу
По вчерашней ситуации с Газелью, вывозящей из Майдана лекарства.
Самооборона отцифровала вывоз лекарств, спросила - кто такие и почему вывозят, внятного ответа не получила, поэтому не успокоилась, пока не проверила всю Газельку (уже пятую за день, как оказалось), не провела до склада, куда это всё вывозится, и не убедилась в наличии вообще такого склада.

Медики Майдана, организовавшие вывоз лекарств, вели себя очень некрасиво. Скажем так - они вели себя не как медики Майдана, а как чиновники Партии Регионов.
Да они и были достаточно высокими чиновниками. Кто-то там из МОЗ, кто-то из Спілки защиті прав пациентов...
Хамили и выкручивались как могли.
Временами матерились и вскрикивали:
- Да мы своей кровью... А вы тут бездельники на баррикадах! А мы заслуженный врач... А вы тут домой уже уезжайте, отстояли на баррикадах и хватит!

Не думаю, что врач, принимающий действительное участие в зимних противостояниях Майдана, станет так говорить тем, кто стоял с ним бок о бок на баррикадах.
Омерзительно. Повторяю - омерзительно.

Но к делу.
Есть склад, куда вывозят лекарства из Майдана.
Зачем вывозят - непонятно. То ли гнать этот запас в армию, то ли сортировать, то ли отправить в аптеки поменять на более нужные сейчас лекарства.
Вчера Самооборона услышала от разных руководителей вывоза все эти версии.

Документов тоже нет. Ни одного вменяемого документа по вывозу лекарств. Кроме списков, написанных от руки.
Ни договора с "Фармацией", ни накладных, только оговорочки по Фрейду от медиков:
- Да эти лекарства ничьи, понимаете? Ни-чьи!

Окэй, потом разберёмся, чьи это лекарства. Сейчас их надо переписать.
Перебрать и составить списки.

Срочно нужны волонтёры в склад медикаментов.
Работа - перебирать и переписывать медикаменты, находящиеся там.
Количество - пять-шесть человек ежедневно
Звонить - 063 241 36 83 Михаили Сергеевич
Адрес - Пшеничная, 16.


Работа дотошная, но крайне необходимая.

Починаємо будувати нове українське військо знизу
Оттак
parador
Цікава ініціатива. Київ, Громадська варта Голосіївського району:

Починаємо об'єднувати патріотів з нашого району у п'ятірки, для подальшого спільного вишколу. Вишкіл будемо проводити у вихідні дні, місце проведення буде повідомлено додатково. Будемо відновлювати вміння і навички з орієнтування на місцевості, прискореного пересування, інженерної підготовки, маскування, виживання в польових умовах. Вивчатимемо тактику дій малих груп за різних умов. У подальшому - вогнева підготовка.

Починаємо будувати нове українське військо знизу і вимагаємо від влади будувати його нам на зустріч з верху. Це справжня чоловіча справа. Чоловіки, об'єднуйтеся з друзями, зв'язуйтеся з нами. Репост, будь ласка. https://docs.google.com/forms/d/1LL4jHtP4goDIHBybwiMwQ_j2C5L6aa-ILlyfjCuG8Sk/viewform


Джерело: https://www.facebook.com/golosievo/posts/10202953222812795

Отчет о разговоре Президента Обамы с Путиным России
За чуприну
parador
Трохи критики на адресу Ілларіонова:

http://nuina.net/otchet-o-razhovore-prezydenta-obamy-s-putynym-rossyy/


І ще раз про Крим як Майдан
Оттак
parador
Пам’ятаєте? — Майдан. Мороз, невизначеність, «чорна ікра» беркутівських касок, желеподібна опозиція. Якби не підтримка «мирного населення»... Спробуймо уявити.

Те саме зараз — Крим. Не тільки, звісно. Але їм найважче.

И - Симферополь.

Полчаса назад с сыном вернулись домой. Стояли в "живом щите" возле штабной воинской части в Симферополе (угол Павленко и, прости Господи, К. Маркса)

Когда я приехал туда в 22 часа, там было 8 человек. Но потом народ как-то быстренько собрался, и в итоге утро м встретили уже количеством примерно в полсотни, если не больше.

Украинские военные подходили к забору, мы много общались.
Read more...Collapse )
Пожалуйста, не забывайте, что сегодня по-прежнему нужна поддержка в виде нашего присутствия ВСЕМ украинским частям в Крыму. На сторону противника, нарушив присягу, перешел лишь один-единственный человек: бывший командующий Березовский. Все остальные военнослужащие продолжают служить Украине.

Мы победим.
Слава Украине!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=279038282251137&id=100004349016024

?

Log in